Літо, яке не хочеться повторювати

Сьогодні здійснив останню літню пробіжку. Довго вагався, але життя навчило, що роздуми тільки відсувають подію, яка може статись вже і зараз. Тому, поборовши себе, взувся, взяв плеєр і вибіг. Несподівано, зрозумів, що посміхаюсь. Зустрів друзів, які кричали: “ти куди? зараз дощ буде!” )) А я собі біг, не зважав. Але не так як завжди, я ж проводжав літо. Летів швидко, але з тією ж посмішкою на лиці. Перші краплі дощу впали на обличчя. А потім, наче дощова стіна!!!

А я біг… люди вертались із грибів, посміхались, приємно так..)) Багато автівок, дуже багато!
А дощ теплий, останній літній дощ. Бризки, мокро, тепло, а я біжу і сміюсь)) Попробував крикнути, потім ще, і ще 🙂

Звісно, в голову почали лізти думки. Сьогодні ж останній день літа. Проклятого літа 2014! Люди писатимуть про те, хто і як провів літо, підбиватимуться підсумки;  за щось дякуватимуть, за чимось сумуватимуть, щось згадуватимуть.
Чому ж ні. Давайте спробую і я поділитись чимось літнім.

Насамперед, воно було важким і кривавим. Не маю бажання прожити ще одне таке літо в своєму житті! Важко все! 9 місяців тому розпочалась Революція. Я був одним із тих 300-сот, хто стояв під стеллою на Майдані в ніч на 30-те листопада. А потім лише кров, кров та кров! Побиті, скалічені, пригнічені. Але з вогнем в очах і бажанням бути вільним!
Небесна Сотня. Ангели Грушевського. Герої Інституцької. Майже Небесний армійський Полк! і ще тисячі простих Ангелів, які з Неба спостерігають і моляться за нас!
Від цього всього й дечого особистого шматується серце, але все так не буде, я це знаю…
Це я про сумне…

Тепер з хорошого.
Ми справді стали єдиною нацією! від Заходу до Сходу. від Півночі до Півдня! Найкращі Сини Батьківщини воюють за її справжню Незалежність. Кожен є маленьким гвинтиком цієї системи. Кожен став залізною ланкою ланцюга єдності! Ми навчились бути українцями!
Цікаві знайомства цього літа додали йому трішки барв. Не все було так скрутно загалом. 🙂

А ще, просив би всіх, хто це читає, завершити це літо молитвою за тих, хто зараз там, на Сході, бореться за наш спокій і мир. Боже, благослови та збережи нашу Армію та добровольців, а Душам полеглих Героїв, дай вічний відпочинок у своєму Царстві.

А я сподіватимусь на те, що наступні 90-то днів будуть кращими, бо починається моя улюблена пора року 🙂
З осінню, Вас, друзі! 🙂

Чому я такий лінивий? (риторично, і про себе)

Є в мене така фігня: я на підсвідомому рівні тікаю від роботи. Ну всім же ж легше сісти за ноут і мислити/бавитись/”працювати”, одним словом – імітувати бурхливу діяльність… я такий же, але ще лінивіший. Корінь мабуть в тому, що був вихований в дуже класній сім’ї, і мені багато що прощалось. А брат то роботяга (де він такий вщзявся?). А як це побороти? якщо скажу, що більше сотні раз починав себе виправляти, але ніколи ще не досяг успіху. все такий же лінтюх. але бачу, що з часом я все ближче до цілі.

Так зі всім, що я розпочинаю: ентузіазм -> палка нетривала робота -> певний успіх -> провал -> ентузіазм… 🙂 Слабак, скажете Ви. І я так собі казав, але щодень, то більше розумію, що я не слабак, а просто людина, з дуже мінливим характером. І ви не слабак, навіть, якщо впали… Вічним мотиватором для мене буде Христос, без фанатизму, друзі. Він 3 рази впадав на Хресній Дороі, але підіймався.

Кожна стаття повинна нести якусь суть. має бути чи корисною, чи повчальною.. А тут в найкращих традиціях модернізму – потік думок. Може здатись, що все хаотичне, але (хоч може й так, я не вчусь на ЖурФаці) я хотів сказати ось що:
• впав? – ну то встань, ти Людина, ане свиня, не вилежуйся в болоті!
• піднявся? – згадай заради чого йшов, згадай мету (чи задай її собі)!
• є мета? – вибери дорогу, шлях, засіб!
• знайшов дорогу і засіб? – йди, жертвуй собою, Ти молодий, гартуй себе, щоденно, щомиті, візуалізуй її собі, понаписуй і порозклеюй всюди, де часто буваєш: над ліжком, на холодильнику, на роб.місці!
• впав? – ну то встань…
ТІЛЬКИ ТИ МОЖЕШ ЗМІНИТИ СЕБЕ!

UPD: Писав ці рядки, і якось легше стало. Це не означає, що я завтра стану ідеалом, не буду піддаватись спокусам краще поїсти, менше в неті посидіти, більше поспати, може не почну бігати зранку чи півдня просиджувати в качалці. Я просто почну змінювати щось маленьке негативне в собі, якісь погану звичку, якийсь баг.як кажуть програмісти 🙂 Кажуть, потрібно 21 день, щоб набути чи позбавитись звички. Ну то я проінформую, як я борюсь, будь то лінь, зайва вага, гріх (так, гріх! і нє – я не баптист, я католик; і нє – я не святоша) чи якась інша бага 🙂

Починаю все від сьогодні, чого й Вам усім раджу. Не відкладайте на “завтра” чи “понеділок” 😉

Перші слова або День Перший

Вітаю!
Після вчорашньої реколекції серйозно задумався над власним блогом, чи то пак, майданчиком своїх думок, якими хочу поділитись.
Писаний щоденник набрид, Фейсбук чи Твітер примітивні в цій сфері, там все дуже швидко загубиться, а для ЖЖ я затупий і мені не подобається стиль.
Не буду писати багато і дуже мудро, це справа філософів і письменників – а я просто ділитимусь своїми думками.
Не буде пафосу і награності, бо Ви мене не знаєте, а я Вас, тому нема сенсу випендрюватись. Просто хочу, от просто хочу і все… 🙂
Будуть теми релігії, життєві погляди, принципи, спорт, фільми, музика і багато чого різного, тому що все це частина мого життя…і це Вам не Inspired

Тому, ласкаво запрошую, Вільні Думки Вільної Людини розпочитаються 😉